Українська література


10 КЛАС
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА "ЗЕМЛЯ"

 ПАСПОРТ ТВОРУ

 РІД ЛІТЕРАТУРИ..............................................................................................
ЖАНР..................................................................................................................
ТЕМА:.................................................................................................................
ІДЕЯ:.....................................................................................................................
ГЕРОЇ:..................................................................................................................
ПРОБЛЕМАТИКА:...........................................................................................
ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ, СТИЛЬ:......................................................................
ОБРАЗИ-СИМВОЛИ.........................................................................................


 ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – ЛІРИК, СПІВЕЦЬ КОХАННЯ, ПАТРІОТ…
Відкрите засідання літературної студії «Пролісок»
Вегера А. В. , Мельник О. П., учителі української мови та літератури НВК №13 м. Червонограда 

Обладнання: комп'ютер, проектор, відеопрезентації, виконані   в  програмах  PowerPoint та Movie Maker, Програмно-медодичний комплекс навчального призначення. Українська література, 11 клас; виставка  творів письменника, ілюстрації до творів
Учитель.  Постаті Б. Грінченка, М. Зерова, Г. Косинки, Є. Плужника, М. Хвильового, Олександра Олеся донедавна були «білими плямами» в культурі українського народу. Сьогодні ми причетні до третього повернення із забуття Олександра Олеся і сподіваємося, що назавжди. Перегорнімо сторінки трагічної повісті його життя і творчості, сповненої радощів і смутку, захоплень і розчарувань, глибоких душевних борінь і розпачливих настроїв.
Демонстрація презентації 
(Подаємо текстовий зміст презентації)

О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі…
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію

Як засвідчує поет у своїй автобіографії, народився він 23 листопада (за старим стилем) 1878 р. в Кризі (Білопілля). Батько був завідуючим промисловими роботами в Астрахані, походив із роду чумаків. Коли Олександрові виповнилося 11 років, батько втопився в річці. Поет зга­дував про нього, що він був «надзвичайно добротливий». Мати була родом із Харківщини. Вона згадувала, як «залишилася одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені». Це була проста жінка, але вона навчила свого старшого сина Олександра читати в 4 роки, при­щепила любов до поезії Тараса Шевченка, до «Кобзаря», якого він ще ма­лим «майже знав напам'ять і співав». Поет згадує: «І дитинство мені уявляється одним золотим днем. І все, що я бачив там, у степу, в саду, на річці, здається іноді мені суцільною казкою природи».
(Учень читає поезію «В дитинстві ще... давно, дав­но колись» .)
В дитинстві ще... давно, давно колись
Я вибіг з хати в день майовий...
Шумів травою степ шовковий,
Сміявся день, пісні лились...

Весь Божий світ сміявсь, радів...
Раділо сонце, ниви, луки...
І я не виніс щастя-муки,
І задзвеніли в серці звуки,
І розітнувсь мій перший спів...

У рідному містечку він навчався спочатку в початковій школі, по­тім — у двокласному училищі. «Науки не любив і школу згадую як ка­тівню», — писав він у своїй автобіографії.
Ось із таким житейським багажем 15-річним юнаком вирушив із дому, вступивши до хліборобської школи містечка Дергачі, що непо­далік від Харкова. Учитися в гімназії він не мав змоги, бо в матері не було грошей, щоб платити за навчання, а в школі навчання було безкош­товним, тож і мусив терпіти, займався репетиторством, даючи уроки з математики. Багато уваги приділяв вивченню індійської, польської, болгарської, сербської мов, писав вірші українською й російською мо­вами та друкував їх у рукописному журналі «Комета». Більшість цих віршів дійшла до нас. І хоч вони по-юнацьки багатослівні, не зовсім досконалі за формою, але щирі й безпосередні.
Виконання вірша  «На чужині» під супровід бандури.
Олександр Іванович згадує, що в школі в нього був товариш Петро Радченко, «свідомий українець, який писав по-українськи повісті. Пев­но, він кинув у мене перші лучі національної свідомості». Поет знав і українських письменників: М. Старицького, Лесю Україн­ку, М. Чернявського. Любив театр. Часто взимку за 12 верст ішов по­дивитися якусь українську виставу. Жилося важко, але мусив терпі­ти. Скінчивши школу, вступив до Київського політехнічного інститу­ту вільним слухачем, але змушений був залишити його
***Вирішальним у творчій біографії поета став 1903 рік. Він склав іс­пит з латини й став студентом Харківського ветеринарного інституту, побував на відкритті пам'ятника І. Котляревському. Там познайомив­ся з українським письменником І. Липою, який переконав його стати виключно українським письменником. Про свої враження від зустрі­чей з Б. Грінченком, В. Самійленком, М. Коцюбинським, Лесею Укра­їнкою писав у листі до майбутньої дружини: «Що я пережив — важ­ко сказати! Знаю лиш одне: сидів я, говорив, слухав, сміявся з тими, творчість яких так само дорога і рідна мені, як колискова пісня ма­тері».
***Напередодні першої російської революції О. Олесь бере участь у соціал-демократичному русі, веде пропаганду серед жителів Слобо­жанщини й Полтавщини. Саме на ці роки припадає становлення його як поета.
Пісня Бурмаки «Ой не квітни, весно»(кінець презентації)

Ведучий 1  Перша російська революція своїм обнадійливим сонячно-визвольним полум'ям охоплює Олесеву творчість.
 (Учень читає поезію «Досить були ми німими рабами»)
Досить були ми німими рабами,
Досить носився той посміх над нами!
 Час нам, рабам, усім встать,
Дяку за глум їх і кривди віддать.
 Гнів наш запале і кров нашу, й груді
Лавою ми поллємося усюди,
Знищим, зруйнуєм і спалим катів,
 Нам не утримать свій гнів.
 Довго терпіли і довго ми скніли,
Довго їх кров'ю своєю поїли.
Ой не ласуйте, лихі павуки,
Пекло ми зробим вам тут за гріхи.
Геть, коли хочте живими, тікайте,
З гніву народного — діток ховайте.
Жаль наш у нашому гніві згорить,
Нас не уміли жаліть.
Ведучий 2 Улітку 1906 р. він разом із майбутньою дружиною Вірою Антонів­ною Свадковською та її сестрою Ольгою здійснив подорож у Крим. По­їздка відновила й фізичні, і душевні сили поета, до нього знову при­йшло творче натхнення. Він укладає свою першу книгу з поетичною назвою «З журбою радість обнялась»), яка, за сприяння громадського ді­яча Петра Стебницького, виходить у світ у 1907 р.
Пісня «З журбою радість обнялась».
(Учень читає поезію «Твої очі — тихий вечір...».) .

Твої очі — тихий вечір,
Що спускається безгучно,
Несучи на землю спокій
На своїх сріблястих крилах.

Твої очі — сизі хмари,
Крізь які у день похмурий
Пробивається проміння
Твого серця золотого.
Твої очі — срібна річка
З таємничим царством казок...
Їх розказують нечутно
Золотим рибкам русалки.

Твої очі — ніжні квіти,
На яких спинились сльози
Після мук за світ безщасний,
Як росинки після ночі.

Твої очі — тиха радість,
Що у душі людські ллється
І несе в яснім спокою
В їхні ночі усміх неба.

Ведучий 1 Поет глибоко переживав поразку революції, репресії, душевно роз­діляв трагедію рідного народу. Він продовжував писати, видав другу й третю збірки. Поет  намагався передати природу через гру звуків і барв.
Мабуть, через те його поезія стала невичерпним джерелом для композиторів
Звучить пісня «Чари ночі».

Перегляд відеопрезентації з електронного підручника 11 клас

Учні читають поезії« «Нарцис, закоханий в лілею...», «Гроза про­йшла... зітхнули трави...»
Гроза пройшла... зітхнули трави,
Квітки головки підняли,
І сонце тепле і ласкаве
Спинило погляд на землі.
Здаля розвіялись тумани,
Знов ясно, пахощі, тепло...
Спинилась кров, замовкли рани...
Прибите серце ожило.
Літає радість, щастя світе,
Дзвенять пташки в садах рясних,
Сміються знову трави, квіти...
А сльози ще тремтять на них.

Ведучий2 Після поразки революції О. Олесь болісно переживав репресії, чорносотенні погроми уряду, мовчання та байдужість сучасників. Його гнів спрямований проти відступників, котрі відреклися від мови і культури українського народу, потоптали його національну гідність і права. Поет покладає надії на своє слово, яке може стати справжнім мечем:
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися!
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним…

Ведучий 1 Сумні настрої в часи жорсто­кої розправи поет передає в алегоричних образах айстр
 Учениця читає вірш «Айстри».
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..

Ведучий 2 Уже в ранній творчості О. Олесь ставить своє слово на сторожі бід­них і поневолених та, бере на себе відповідальність вести за собою духов­но сліпих і темних, підтримувати слабодухих.
 Учень читає вірш «О слово рідне! Орле ску­тий»
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

Виконання пісні «Рідна мова в рідній школі»
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! рідна мова!
Що в єдине нас злива, -
Перші матері слова,
Перша пісня колискова,
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Ведучий1 Талант митця розцвітав з кожним роком. Олександр працював плідно видавав книги у 1909, 1911, 1914 роках.

Ведучий 2 П'яту збірку своїх поезій митець підготував до друку в той час, коли в Росії відбулися революційні події 1917 р. Він планував у перед­мові до неї написати такі слова: «...вийшла з сонячною усмішкою невольниця Воля. Вона усміхнулась всім народам... Незабутній день!.. І не піснями минулого треба було б зустріти довгождану Гостю... Але в сій книжці єсть пісні, які розкажуть Волі, як вони любили її і як журилися за нею».

(Виконання пісні «Українське військо, мов з могили встало»)
Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитний...
Прапор України! Рідний, заповітний!
Вільну Україну не скують кайдани:
В обороні волі наше військо встане,
Заревуть гармати, закричать шаблі, -
Не дадуть в наругу рідної землі.
Від дощу, від грому оживе руїна,
Зацвіте квітками вільна Україна,
Творчий Дух народу із могили встане,
І здивують всесвіт лицарі-титани.

Ведучий 1 Та сподіваної волі  не було. Романтика класових битв згодом переросла в гіркі роздуми, зневіру, страх.
Червона пара над землею,
Кричать над Волею круки…
Невже розлучимося з нею,
Невже від братньої руки
Впадуть підкошені квітки…
«Червоної пари» О. Олесь не прийняв. Більшовицька Україна була йому чужою.

Ведучий 2 .Ішла громадянська війна, кулеметна стрілянина, вибухи снарядів, смерть близьких і рід­них... Усе це остаточно надломило поета, і, як згадувала його сестра Марія, у розпачі він вигукнув: «Далі я не можу витримати!.. Я збо­жеволію ...». Усе це підштовхнуло поета до виїзду за кордон. У лютому 1919р.  з дипломатичним паспортом від уряду Української Народної Республі­ки він виїздить до Будапешта. Мабуть, поет не думав, що це назавжди. У Києві лишились дружина з сином, за якими він дуже сумує

Ведучий 1. Згодом він переїжджає до Відня, видає свої книги, посилає їх до Канади, Бра­зилії. Громадська робота, у яку він поринув, видавничі справи, пере­видання своїх книг, посада редактора в сатиричному журналі «Сміх» затримали поета на певний час, хоч у листах до дружини він постійно пише про своє повернення. У цей час він видав нову книгу під назвою «Чужина». У ній домінують ностальгійні мотиви.

 Учень читає вірш із збірки «Чужина»

Ведучий 2 Поет береться до поетичних переказів давньоруської історії, бо си­туація, що склалася на той час в Україні, нагадувала йому часи роздроб­леності Київської Русі. Він створює добірку віршів «Минуле України в піснях. Княжі часи». Ці твори окремим виданням вийшли в 1930 р.
Ведучий 1 Громадянська мужність, нетерпимість до тих, хто торгував долею батьківщини й людською совістю спонукали письменника взятися за перо сатирика. Він уклав збірку сатиричних віршів «Перезва». За го­стру критику «патріотів-землячків» О. Олесю довелося розплачуватися суспільною ізоляцією, усамітненням, припиненням видань його жур­налів «Сміх» та «На переломі».
Я не вернусь! В ганьбі, в покорі
Не принесу я каяття.
Хоч би колись в кривавім морі
Й розквітло радісне життя...
Мене б додому не пустили
Червоні ріки на полях,
 Кругом розкрилися б могили
 І стали тіні на шляхах.

Ведучий 2 У тяжкі 1919—1922 рр. він із земляками збирає кошти на допомогу голодуючим України. Радянський уряд у цей час дозволив родині при­їхати до поета. Сім'я після довгої розлуки зустрілася.

Ведучий 1 Та з України надходили все страшніші звістки про порушення прав людини, прояви терору, пролиття крові, ущемлення політичних свобод і переслідування української інтелігенції. Сумні розповіді він почув і від дружини, яка весною 1923 р. переїхала до нього за кордон. Хто по­вертався на батьківщину, того чекали голод, розправи, репресії. Усе це стримувало поета, змушувало залишитися на чужині й чекати на кра­щі часи. Трагедії в родинах друзів і знайомих викликали до життя дра­му «Земля обітована». О. Олесь одним із перших в українській літера­турі заговорив про сваволю, репресії й порушення законності з боку насильницького сталінського режиму.

Ведучий 2 На чужині поет жив Україною, марив рідною землею, вважав себе її сином, сподівався на повернення.
Учень читає поезію «В журбі я сонцю не радію...».

Ведучий 1 Останні роки й дні життя поета були приречені на самотність, і це найбільше гнітило його. Чутливий до всіх форм насильства, поет основ­ну загрозу світові вбачав у фашизмі, а тому звернувся до своїх земля­ків із закликом об'єднатись з іншими слов'янськими народами, щоб протистояти ворогу.

Ведучий 2 Друга світова війна, смерть сина Олега Ольжича, поета й археоло­га, що в червні 1944 р. загинув на 36-му році життя в концтаборі Заксенхаузен, — усе це підірвало здоров'я поета. Серце не витримало, і 22 липня 1944 р. Олександра Олеся не стало. Його поховали на празь­кому Ольшанському цвинтарі. (слайди похорон, могила)

Ведучий 1Творча спадщина О. Олеся досить велика. В українську літерату­ру він увійшов як поет, що розширив тематичний, стильовий, настроє­вий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художньо­го слова

Презентація «Творча спадщина Олександра Олеся» (супровід пісня Бурмаки «Світлою, але весною…»)

Ведучий2 До поетового лаврового вінка слави життя вплело й тернове віття, на яке щедрий був його час. Сьогодні ми сприймаємо його полум'яним і безкомпромісним, суперечливим провісником боротьби за волю та ніжним співцем кохання.



Заключне слово вчителя.
Олександр Олесь - неперевершений автор інтимно-особистісних та громадянських мотивів, один з найкращих продовжувачів справи Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та інших корифеїв української літератури.
Дослідження творчої спадщини видатного майстра слова  тільки розпочинається. Поет повертається на батьківщину, до рідного народу. І ми  сьогодні віримо, що доля творчої спадщини Олександра Олеся буде щасливішою, ніж  його особиста доля

Тема. Через віки з любов’ю. Захист учнівських проектів ( 9 клас)
 Мета: сприяти формуванню осмислених систематичних знань про життєвий і творчий шлях Т. Шевченка, всесвітній резонанс його творчості, допомогти усвідомити світове значення його творчої діяльності; розвивати навички проектно-дослідницької  роботи, творчі здібності, вміння самостійно працювати з різними джерелами інформації; виховувати повагу  до Т. Шевченка та його внесок у скарбницю української поезії
Цілі.
Учні знатимуть:  цікаві факти біографії Кобзаря, зміст, проблеми  творів інтимної лірики, про образи гетьманів , які зустрічаються у творах Шевченка,яку малярську спадщину залишив поет, факти  про вшанування пам’яті  генія українського народу
Учні вмітимуть:  висловлювати власні міркування щодо проблем, порушених у творах інтимної лірики, аналізувати мистецьку спадщину Шевченка, а також образи гетьманів, яких зображує у своїх творах Кобзар, усвідомлювати роль і значення  творчості Т. Шевченка в Україні і світі.
Ім’я уроку: Т. Шевченко – геній українського народу
Тип уроку: урок-презентація  пошуково-дослідницьких робіт
Обладнання: ілюстрації до творів Т. Шевченка, відеопрезентації, буклети, публікації, репродукції з картин Т. Шевченка, відео фрагменти фільму «Тарас Шевченко», опорні мультимедійні схеми.
Методи,  прийоми і форми роботи: гронування, асоціювання «Незакінчене речення», робота в групах, учнівські  пошуково-дослідницькі роботи, перегляд  фрагмента  фільму «Тарас Шевченко»

Не вмре повік твоє святе ім’я!
Йому, як сонцю, вічно пломеніти!
І буде пісня зроджена твоя,
Мов океан розбурханий гриміти
                                  В. Гапріндашвілі
Хід уроку
І.     Організаційний етап уроку
ІІ. Мотивація  діяльності
·                   З’ясування емоційної готовності до уроку.
*Визначіть настрій за допомогою дієслів хвилююся, тривожуся, радію, передчуваю
Учитель.В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою Таким самородком  українців  є
Т. Г. Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського духу.
Шевченко для України – не просто народний поет, геніальний митець, якого доля обдарувала багатьма талантами.  Національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець – так його називають українці. І в цьому немає перебільшення.
        На жаль, ми завершуємо знайомство з творчим доробком, особистістю геніального українського поета, мислителя, основоположника нової української літератури та української мови  Т. Г. Шевченка.
ІІІ.    Цілевизначення і планування
Представлення концепту теми, імені та епіграфа уроку
Сьогодні у нас  урок презентації  пошуково – дослідницьких робіт. Тема нашого уроку «Через віки з любов’ю»( Учні записують тему у зошити). Ім’я нашого уроку  «Т. Шевченко – геній українського народу». Я надіюсь, що у кінці  уроку  ви зможете дати власну оцінку думці, висловленій в епіграфі, та написати есе, аргументуючи її.
Метод «Гроно очікувань»
Перед вами лежать картки, на яких записані цілі нашого уроку. Ознайомтесь з ними, озвучте їх і доповніть, якщо бажаєте своїми. Запишіть свої побажання.
(На дошці намальована галузка винограду. Учні записують свої очікування на синіх кружечках (умовних виноградинках) і чіпляють до галузки. Утвориться гроно очікувань)
IV. Основний зміст уроку
Методичний коментар
Представлення презентації  вчителя «Через віки з любов’ю»
Готуючись до сьогоднішнього уроку, клас було об’єднано у  4 групи, кожна з яких отримала завдання.
* Виявити проблеми, які  поет порушує в інтимній ліриці і як ці твори пов’язані з його особистим життям
  *  Проаналізувати мистецьку спадщину Великого сина України (альбом офортів «Живописна Україна», галерея портретів) 
* Проаналізувати, як зображено у творах     Тараса Шевченка  образи гетьманів
* Представити факти , відомості про вшанування пам’яті Кобзаря  та про світову  велич Тараса Шевченка
           Зараз ви маєте змогу представити свої дослідження. Після захисту однієї з груп учасники інших груп задають запитання, які у них виникли під час презентації виконаної роботи ,попередньо записавши їх у зошити.
Оцінювати роботу груп буде журі, записуючи результати у протоколи.
1-ша група . Лірика Шевченка крізь призму кохання. (презентує група
«  Творча лабораторія»): з’ясувати, які   проблеми поет порушує у творах інтимної лірики і як ці твори пов’язані з його особистим життям  
2-га група. Живописна спадщина Т. Шевченка  (презентує група «Мистецтвознавці»):  проаналізувати мистецьку спадщину  Великого сина України (альбом офортів «Живописна Україна», галерея портретів
 3-тя група. Образи гетьманів у творах Т. Шевченка (презентує група
« Історики») : проаналізувати, яких гетьманів     Тарас Шевченко описує у своїх творах, показати ставлення автора до кожного з цих образів
4-та група. Світова велич Т.Шевченка (презентує група «Літературознавці»): представити факти , відомості про вшанування пам’яті Кобзаря у світі (висловлювання визначних діячів світової культури, тези про світове значення творчості Т. Шевченка. (декламування «Заповіту» російською, польською та українською мовами, музеї, пам’ятники, перегляд фрагмента фільму «Тарас Шевченко»)  
  Учитель. Т. Шевченко є однією з найвищих вершин духу світового, одним із найбільших мислителів світу і водночас нашою українською совістю, нашим порадником, нашою найбільшою правдою. Тому сьогодні ми повинні
знати творчість цього геніального поета. Бо без цих знань ми не маємо права на самоповагу. Як сказав Богдан Лепкий, Кобзар дав нам «історичну програму на всі віки» . Говорячи про Шевченка, ми думатимемо про самих себе. Він і досі є нашим дзеркалом, вдивляючись у яке ми, хочемо того чи ні, змушені питати себе, хто ми є і які ми є.
V. Рефлексійно-оцінювальний етап.
Коментування епіграфа
Метод «Мікрофон».
 – Як ви вважаєте, чи досягли ми цілей?
Творча робота. Напишіть есе (роздум): чи погоджуєтесь ви з висловом «Шевченко – геній українського народу»
Метод «Незакінчене речення»
Закінчіть речення .
 «Після цього уроку я відчуваю…..розумію…..думаю…»
Самооцінювання.
Оцінювання роботи груп (виступи членів журі, аргументування оцінок)
 VII. Домашнє завдання . Підготуватись до контрольної роботи.













Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)